Ганна Маляр Telegram Channel

Вірте офіційним джерелам.

Всі, хто поширює фейк про те, що я нібито працюю в Генштабі, могли просто туди зателефонувати і спитати або направити запит.

Але офіційна відповідь Генштабу не додасть переглядів бо сенсації нема.

Ось 👉посилання на офіційну інформацію Генштабу з цього приводу

Продовжую роботу з німецькими та британськими кінематографістами.
Привезла сюди наш великий прапор. Буде прикрашати студію.

Штучний інтелект значно здешевлює хейтерські кампанії.

Зараз його тестують у співвідношенні 50/50 - в рамках однієї кампанії. Тобто 50% хейту все ще розносять наймані бото-бджоли. Тобто живі люди, які отримують гроші за це.

Чудова дистанційна робота, освіта непотрібна, помилки навпаки додають органіку. Зарплата вища, ніж скажімо у соціальній сфері.

Але протягом найближчого часу всі ці люди переважно залишаться без роботи. Бо штучний інтелект працює швидко, дешево і використовує неспівмірно більші обсяги інформаціі для створення контенту.

Переконати людину без критичного мислення тепер буде набагато дешевше.

📢Ми на порозі нового наступу росіян. Від початку року вони не лише не припиняли набору, але й готуються, формують резерви. Є ризики відкриття нового фронту. І ми можемо бути певні, що із західною допомогою чи без неї, але ми з вами не зможемо не лише перемогти, а навіть встояти без ключового – людей.

Мобілізація в Україні - це найважливіше та водночас найболючіше рішення на сьогодні. Це питання виживання нас як країни і нашого народу.
Проголосований закон про мобілізацію - відверто не найкращий, але він був необхідний. Військові вимагали цей закон вже давно, і просили в тому числі не проводити демобілізацію, щоб не оголяти фронти.
Це світова практика. Жодна держава під час війни не демобілізовує свої війська.

Якби рішення про демобілізацію було б зараз прийнято, то на весну 2025 ми б мали однозначно програшну позицію і нам би довелось мобілізовувати значно більше людей, ніж це відбувається зараз. І кількість загиблих зросла б в рази через «необстріляність» такої маси людей.

З іншого боку - депутати, які не лише не сприяли, а ставили палки в колеса на кожному етапі і завалили законопроєкт тисячами правок. Протягом цих місяців складалось враження, що депутати або не розуміють, або легковажать загрозою. Політичні ігрища під час війни - це абсолютно неприпустимо, особливо довкола важливих для нас як повітря питань.

Але, попри все це, я не мала морального права так емоційно реагувати на ток-шоу. Мене обурив той факт, що народний депутат Інна Совсун утрималась, тобто не дала свій «голос» за життєво важливий для країни закон. Але мене це не виправдовує. Я не права. Я прошу вибачення у народного депутата фракції «Голос» Інни Совсун.

Пані Інно, це важке випробування для вас і тисяч українських сімей в кого рідні служать в силах оборони. Я щиро перепрошую і мені самій ніяково від того, що відбулось в ефірі.
Останні два роки були непростими і попереду не менш складні часи.

Ми всі в одній команді - команді України.
Хоч я давно не працюю в державних установах, але мені як і кожному громадянину болять усі гострі питання, повʼязані з війною.
Головне тут, що перед лицем московської загрози ми повинні діяти спільно, незалежно від політичних поглядів.

‼️Я не політик і не чиновник, в мене нема ні задачі, ні бажання всім сподобатись.
Я хочу, щоб Україна вистояла.

У Росіі непогано вдається тактика роззосередження сил ворога по різних напрямках та збурювання конфліктів в інших країнах.
До того ж, є амбіції перекроювати карту світу і бути великим гравцем.

Вони цю тактику зараз використають за межами України і збільшать кількість точок напруги в світі.

Все стрімко змінюється.
Якщо раніше ситуація в Ізраїлі суттєво не відображалась на українському треку. То зараз, вона свою роль відіграє.

На тлі нашої гнітючої ситуації у США є привід писати переможні заголовки і виглядати в очах своїх виборців успішно.
Інформаційно зроблять все, щоб змістити акценти. Ізраільський блокбастер більш «видовищний» у їхньому розумінні.

Нам доведеться це враховувати тепер.

До нашої міжнародної команди, яка створює серіал про героїчну боротьбу українського народу, долучаються британські кінематографісти.

Поки без прізвищ, але ви їх кінороботи точно бачили.

Важливо художніми засобами донести європейським глядачам, що ми сильні і можемо себе захистити, але наш ворог в рази переважає у кількості людей і зброї, тому нам потрібна допомога.

Якщо у таких умовах, як склались зараз, ми зробимо демобілізацію, то ми просто втратимо боєздатну армію.

З позитивного - нарешті, вперше за два роки повномасштабного вторгнення, почалась системна ротація підрозділів, які знаходяться в районах бойових дій.

Просто для розуміння:
росіяни щомісяця поповнюють армію 30-ма тисячами контрактників. Це ті хто добровільно іде служити.

Ось зараз ще примусово мобілізують 300 тисяч.
До осені вони фактично закриють всі свої втрати - загиблих та поранених.

Технологіі технологіями, але піхота в них сильна. Вони, попри виснаження і втому, вивчили всі уроки своїх програшів у 2022 і стали професійніше воювати.

Оперативна ситуація загострена. Не варто виключати ймовірність відкриття нового фронту.

Що нам робити?

Продовжувати з диванів вчити військових як їм воювати, скільки їм людей треба, як їм демобілізацію проводити, яке місто утримувати і як, продовжувати демонізувати тцк та вважати, що ми можемо програти величезній армії тільки тому, що не воюють депутати.

Це було б дуже дивно, якби на тлі активізації наступа ворога і реальних загроз нової ескалації прийняли норми про демобілізацію.
Ситуація наразі вкрай складна.

І заради об’єктивності дискусії давайте не забувати, що зараз нарешті почалась ротація, якої два роки не було.
Підрозділи, які довгий час перебували на передньому краї, тепер матимуть змогу відпочити.

Мене цей випадок особисто зачепив, тому напишу. Я багато років свого життя присвятила боротьбі за права потерпілих у таких злочинах. І знаю як воно може далі бути.

Є такі злочини, які приречені стати резонансними. Це випадки, коли вчинок злочинця переходить критичну межу сприйняття суспільством насильства і несправедливості.

Вбивство 16-річного хлопця біля Фунікулеру працівником однієї з силових структур - це саме той випадок.

На жаль, жодне слідство і правосуддя вже не відновить справедливість у традиційному розумінні.
Бо від рук негідника постраждала хороша молода людина, життя якої не повернеш, а негідник продовжить жити.

Але є шанси на справедливість у розумінні Кримінального кодексу. Коли покарання відповідає тяжкості вчиненого.

Так, обставини злочину дозволяють добре маніпулювати кваліфікацією злочину і довести її до мінімальних санкцій.
І кримінальний кодекс теж дозволяє так зробити.
Тим більше, що загиблий вже нічого не розкаже, а свідки можуть піддаватись різним видам впливу - навіть законним. З людиною можна так «фахово» поговорити, що вона повірить у те, чого не бачила.

🔺Тому залишу це тут(це суб‘єктивне судження)
коли дорослий дядько з силового відомства, з великою ймовірністю нетверезий(за свідченням очевидців) ображає у громадському місці незнайомого йому підлітка, а потім не задовольнившись драматургією подій наносить удар такої сили, що людина головою пробиває міцне скло - то це не прикра необережність, а з великою ймовірністю - умисел.
Бо сили вочевидь неспівмірні між ними. І це видно навіть п’яному. Зрозуміти, що це може призвести до фатальних наслідків, не так складно. Навіть якби там скла не було. Падіння від такого удару на тверду поверхню може призвести до смерті. А якщо зловмисник це не розумів через свій стан, то це лише обтяжує його відповідальність.

Те, що ми самі не могли і не зможемо протистояти такій навалі - це очевидні речі.
Ми і так, зруйнували всі існуючі у військовій науці уявлення про оборону в умовах настільки значної переваги ворога.

Так боротись, як українці - ніхто б не зміг.

Але без допомоги дива не буде. І те, що нам цідили ії, щоб ми просто протримались, а не зупинили війну, тепер має дуже важкі наслідки.
Наразі питання чи вистачить у партнерів ресурсів на те, щоб ці наслідки зупинити.

Те, про що я завжди говорю, - демократія слабша у війні за тоталітарний режим. І найуразливіше місце демократії під час війни - характер і спосіб прийняття рішень.

Демократія ідеальна для бізнесу, а така війна як в нас - це витрати. Суцільні витрати.
Мир - має високу ціну, а не прибуток. За нього треба платити.
Путін за свій уявний «мир» готовий платити.

Зараз у росіян я бачу триває інформаційне нагнітання.

Вони у своїх новинах вже завоювали купу населених пунктів, які під нашим контролем та активно спотворюють реальну картину наших військових рішень.
Що ніби то прийнято якесь рішення стояти десь там до останнього солдата, тримати будь-якою ціною населений пункт до травня/червня тощо.

Нема таких рішень. Військові рішення мають геть інші задачі і це точно не стояти заради того, щоб стояти.

Мета таких вкидів - налаштувати військових проти їх командирів і командування. Це звичний прийом росіян. Вони таке вкидували під час битв за всі значимі для них міста.

Все що вони не можуть завоювати у боях, знищують бомбами і ракетами.
Самі ми це не зупинимо.

І навіть для допомоги час має негативний перебіг. Бо чим пізніше надається допомога, тим більше ії потрібно і тим більше об’єктів треба буде потім відновлювати.

Російський інфопростір рясніє сьогодні заголовками про нібито «розкриті наші плани - звільняти найближчим часом Крим».

Це вони прощупують приводи для формального виправдання своїх ще більш агресивних дій.
«Крокус» - не зайшов. Почали протискати Крим.

Росіяни вчаться в нас воювати.

Нашою ключовою перевагою на початку повномасштабного вторгнення була фаховість військових.

Ми любимо своє критикувати, але наші штаби працювали значно ефективніше за ворожі. Наші операції планувались майстерніше. Наша військова бюрократія і шлях прийняття рішень були набагато менші ніж у ворога. Ми навіть фіксували скільки в них минає днів від втрати позиції до прийняття рішення щодо подальших дій - дійсно, це було у 2022 в рази довше ніж у нас.

Втім, це не тільки ми усвідомили, а й ворог теж. Бо якщо суто математично підходити до порівняння двох армій, то нас вже не повинно було існувати як держави. А ми звільнили чимало територій і доволі впевнено тримаємо оборону. Тож, вороги почали в нас вчитись.

Вони запозичили певну нашу специфіку роботи штабів, яка давала нам перевагу.
Вони почали копіювати деякі наші військові рішення та оптимізували процес їх прийняття. І попри те, що вони потужно наступають, вони використовують наші військові ідеї навіть щодо пересування підрозділів.

Цей процес неминучий і час грає проти нас.
Чи є з цього вихід?
Він був і рік тому - допомогти нам із зброєю та ППО, аби ми отримали перевагу над ворогом і швидше звільнили свої території.

Ситуація на фронті простими словами.

В інформаційному полі, звісно, події розвиваються динамічніше і в дискусію про можливий новий наступ РФ втягнуті всі. Інфопростір бурлить і в нас, і на Заході.

В реаліях ситуація така:
росіяни продовжують спроби протискати наш фронт. Атакують на Куп‘янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському, Новопавлівському напрямках.

За останній місяць ми маємо певні успіхи на Куп‘янському та Лиманському напрямках.
На інших стримуємо тиск.
Якщо дуже просто описувати, то - ворог протискає, ми відвойовуємо і повертаємо позиції. День на день не приходиться. Бувають різні результати. Але у загальному підсумку оборону ми тримаємо.

Крім того, знищуємо їх наступальний потенціал - техніку і особовий склад. Знищуємо відчутно для них.

Що стосується можливого нападу чи загострення ближче до літа, то варто аналізувати тільки факти, які можуть свідчити про наміри ворога.

Факти готування РФ до інтенсивного продовження війни є.
⁃ мобілізація
⁃ збільшення потужностей оборонного виробництва
⁃ розробка і випробування нових зразків озброєння
⁃ заяви фюрера
⁃ інформаційна істерика щодо нашого Головнокомандувача. Такої переляканої істерики в них не було з початку повномасштабного вторгнення.

І те, що вони збільшили кількість застосування бомб і ракет, свідчить про твердість намірів - захопити всю Україну.

🔺Що ми?
Ми готуємось.
Але без підтримки партнерів зброєю втримати фронт буде важко.

Які плани кремля?
Вони незмінні - ліквідація України як держави.
План мінімум прописаний в їх так званій Конституції, куди вони вписали наші 4 області - Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська.

Планів у них завжди декілька одночасно. Рішення приймають по ситуації. Втім, наші дії дуже відчутно завжди їм ці плани змінюють.

Свої плани вони випадково чи з необережності в пресу не «зливають». У них інформація так само, як і в нас, - це зброя. Вони запускають багато «дези» та фейків. З різними військовими цілями.

Тому треба дуже обережно ставитись до будь-якої інформації родом з РФ. Краще не поширювати, щоб не бути використаним «втемну».

Зараз в ТГ запущена росіянами інформація в апокаліптичному стилі про ймовірні ракетні атаки та обстріли. Мета - посіяти паніку, страх, розгубленість.

Ми з вами вже третій рік у повномасштабній війні. Знаємо як ці атаки відбуваються.
Алгоритм простий: чуємо тривогу - в укриття.

І прогноз зараз один - війна, тому запустити ракети вони можуть у будь-який час.
Треба це усвідомити і максимально дбати про безпеку.

Просто нагадаю всім, хто в цій війні на боці України і хоче нашої перемоги, що викладати публічно ваші припущення чи інсайди, куди саме цілив ворог, але промахнувся - неможна.

Ворог цілить по густонаселеному мегаполісу, добре знаючи, що тут у кожному кварталі школа, садочок, лікарня та інші цивільні об‘єкти. Тому відповідати повинен саме за руйнування цивільних об‘єктів та вбивство цивільних людей.