християнські вірші 🇺🇦 Telegram Channel

ПО ПРЕКРАСНИХ МІСЦЯХ....


А якби у житті я своїм знемогла,
Обернувся у плач тихий спів...
А якби і смоківниця не розцвіла ,
Й  листям вітер лише шелестів...

А якби сталось так... виноградна  лоза ,
Не принесла врожаю мені...
Всі оливки оббила нежданна гроза ,
І стояли поля в порожні...

А якби у кошарі не стало овець ,
В стайнях тиша блукала сама...
А якби і настав дням прекрасним  кінець ,
І здалося б : надії нема...

Я й тоді буду тішитись , Боже,в Тобі,
Ти спасіння ... Яким  веселюсь
Ти є сила моя , радість серцю в журбі...
І з Тобою тут втрат не боюсь...

Зробиш ноги міцними , як в лані , мої
На висоти вперед поведеш
Втихомириш у серці нерівні бої
І в час болю мене обіймеш...

Крізь роки вчиш літати , хоч крила слабкі,
То пошарпає вітер життя...
Знов молюся , втираючи сльози гіркі
І здається... я просто дитя...

Але дав насадити мені перший сад,
У кошарі овець маю я...
Тут смоківниця є , там росте виноград ,
А ще далі- багаті поля...

А якби їх не стало , в однісіньку мить ,
Боже , душу від ремства спаси
Хай ця втрата ще трохи у ній поболить ...
Мир і спокій мені принеси...

Знаю я ще прославлю не раз і не два ,
Мого Господа в щирих піснях
Існувала без Нього. А в Ньому жива ,
Є насліддя моє в Небесах ...

Хай відкритими будуть уста для хвали ,
Хай відкритими будуть для слів...
По прекрасних місцях мої межі пройшли
По прекрасних місцях Бог провів.
( ©️ Н. Луцик- Мартинюк)

Я не знаю, як Ти навіщаєш,
Дух Святий мене тут на землі.
Та мене Ти часто потішаєш,
В важкий час приходиш в тишині.

В час, коли сльозами я заллюся,
Коли зникне шлях в глухій імлі.
Коли у душі своїй томлюся,
За тих,хто є не відданий Тобі.

Може, Сам розвіюєш Ти ту́гу,
В комусь працю звершуєш Свою,
Може нагадав про мене другу,
Щоб він в душу заглянув мою?...

Може у тиші з Вічного Слова,
Мені настанови подаєш?..
Промовляєш у Святій Любові,
В саме серце тихо увійдеш.

Неможливо навіть уявити,
Що живу без Те́бе в світі я.
Щоб на мить мене зміг залишити,
Без Тебе зовсім не те життя...

І лише знайомою, з Тобою,
Може маритись туманна путь,
Путь, по котрій Ти ідеш зі мною,
Де до Себе зможеш пригорнуть.

Я пам'ятаю, що було б зі мною,
Куди б життя безбожне привело,
Допоки не зустрілася з Тобою
І не відчула би Твоє тепло!...

І тепер можу трішки уявити,
Ким я б була серед земних турбот,
Без Твого подиху прожити
І без Твоїх потіх серед скорбот!

З Тобою йду долиною я плачу,
Із сили в силу переходжу в ній.
Вона тоді стає мені, як вдача
І знахідка в долі моїй земній.

І дощ Твоїх Святих благословінь,
Навіть зелене листя оживляє,
З Тобою стає рідна Неба синь,
Наче в саду,з Тобою розцвітаю!...

За все це у молитві я своїй,
Несу хваління, вдячність всю без міри.
Нввіщай далі мене Дух Святий
На цій землі.ЗміцняйТи мою віру! Амінь

Авто–Юлія Міцуль;
Переклад Ангеліни Ющук

Дух Святий

Останній раз слова проговоривши,
Останній помах рук...і Богочоловік,
Братів і учнів на землі лишивши,
Вознісся в неприступний Отчий світ.

Апостоли стояли і дивились,
Відходив як їх Вчитель,їхній Друг.
Від розставання їх серця німіли
І від печалі в'яло все навкруг.

Та зазвучало ангельське враз слово:
«Оцей Ісус,Який пішов від вас,
В такому образі вернеться знову,
Яким ви бачили Його в цей час!».

І підбадьорившись цією вістю,
Пішли апостоли в Єрусалим.
Перебували разом і чекали,
Що обіцяв Спаситель дати їм.

Благав Син в Батька й Він проявив милість,
Святого Духа благодать послав.
День наступив–зішестя ось звершилось,
Народження Христовій Церкві дав.

Із то́го дня епоха ця настала,
На цій проклятій і хворій Землі,
В серцях людських віра зерном зростала,
Любов з надією за нею йшли у слід.

«Вкладу в вас Дух Мій!»–обіцяв Спаситель
І Дух Святий Святим вогнем Своїм,
В храми́ну грішника спустився вище
І в Храм Завіту освятив її.

Оселю світлу у творінні но́вім,
Знайшов Владика Триєдиний знов.
Щоб той,хто з'єднується з Богом,
Небесну пізнавати став Любов.

З людиною заговорила Вічність,
Прекрасно,аніж мати,у ту мить.
Очищеного серця слух ритмічний,
Мова любові здатна розуміть.

О, чуєш грішнику, твоє сирітство,
Пропало,зникло немов сірий дим.
Верховне вже тобі дано Батьківство,
Христовим Духом,Славним і Святим!

Ти чистий,щоби добрими плодами,
Твоє земне життя повним було,
Щоб ароматом Божими ділами,
Для всіх людей і пахло і цвіло!

Ти є збережений від світу злого,
Щоби дійшовши по шляху земнім,
Зміг з радістю зустрітися ти з Богом,
Достойно увійти у Вічний Дім;

Твій Керівник тебе всюди проводить,
Скрізь перепони й тисяч перешкод.
І погляд над тобою Він не зводить,
Веде через велику кількість вод.

Якщо спіткнешся–Він підніме знову,
Він біля те́бе є,біля мене.
Тільки поклич Святе ім'я Христове
Й пітьму яскраве Світло віджене.

Коли лякаючі до те́бе біди,
Підступлять чи скорботи надійдуть.
То ти Втішителю про це повідай
І Божі Руки страх цей відженуть.

Не забувай–в тобі перебуває,
Христовий Послане́ць–це Дух Святий.
Тож хай подяки пісня не змовкає,
За Дар оцей,безцінно дорогий!

Хай чується в земних всіх володіннях,
Жертва свята освячених всіх вуст:
«Великий,Славний Пан і Бог спасіння,
Отець і Дух Святий і Син Ісус!».Амінь

Автор–Анна Лукс;
Переклад Ангеліни Ющук

2 Кор. 12:10 (UTT) ... бо коли я немічний, — тоді я сильний.

Тільки Ти можеш знов підняти,
Тільки Ти можеш дух зміцнити,
Тільки Ти можеш сили дати
Далі йти і не знемагати.

Ти укажеш шлях новий, прекрасний
До мети вічної небес.
Ти поможеш горіти й не гаснуть,
Щоб мій вогник не тлів і не щез.

Я піду за Тобою, мій Боже,
Бо рука Твоя мужньо веде.
Ти - опора моя і негоже
Опускати крила свої тепер.

Ще не все я здолала нині,
Ще потрібно іти вперед,
Бо чекає мне спочинок
Лише в небі святих осель.

То ж крокую за Спасом сміло.
Ще потрібно справи скінчить.
І доручене Богом діло
Вірно звершувати і жить.

Як же вдячна Тобі, Ісусе,
Що незмінно зі мною поруч Ти
І коли на землі стомлюся,
Ти підіймеш і зможу я далі йти!
16.05.24
Анна Михайлус

А наші матері ведуть війну ,
А наші матері теж часто в битвах....
Коли спимо- їм зовсім не до сну,
Летять у Небеса святі молитви...

Ніколи не признаються мами ,
Як часто сили їм не вистачає ...
Нас бережуть під власними крильми ,
Неправоту і грубість пробачають...

В боях стоять до самого кінця ,
Невидимою є нам їхня зброя...
Пробиті тільки кулями серця ,
Не претендують на звання героя...

Любов не зрозуміти матерів....
Байдужістю її не погасити...
Хоч скільки б не сказали гострих слів,
Мами нас будуть всеодно любити...

І часто так схвильованно вони ,
Від нас  чомусь ховають мокрі очі...
Щоб не томились відчуттям вини ,
Нас підіймають в прогріхах охоче...

Так легко через терни  йдемо ми,
Здається : посміхається удача...
Тим часом , наші моляться мами ,
Тим часом перед Богом кожна плаче...

Вже стільки раз від горя у житті,
Дітей своїх собою накривали,
І несли нас потомлених в біді,
Із лап ворожих діток виривали ....

Глибокі шрами не розгладить час ,
Ті шрами - знак ... Матусі воювали,
За наше щастя світле і за нас ,
До Бога наші кроки направляли...

Яка є сила в маминих руках...
Вона тримає меч й долоньку сина ...
Сивіє рано і не по роках,
Важкий їй хрест покладено на спину....

Без нарікань , без скарг його несе ,
І знаю я : на поворотах долі,
Її любов від розпачу спасе ,
Вона розділить навпіл чашу болю...

Вінці плетуться в Небесах, вгорі ...
Отримати їх буде ще нагода...
В боях ви  не здавайтесь , матері ,
Готує Бог за все вам нагороду.


Ми стежку ще проходимо земну,
Летять роки... за літом кожним - осінь...
А наші матері ведуть війну...
А наші матері у битвах досі....

( ©️ Н. Луцик- Мартинюк
14.05.2023)

Її молитви...

Її молитви крила у польоті,
Це радість у хвилину непросту...
Підтримка у поразках і скорботі,
Матуся все розказує Христу.

Молитви мами бережуть так часто
Нас від тенет неправди в світі цім.
Вони нам не дозволять в прірву впасти,
Напевно, що нема рахунку їм...

Тримають міцно на слизькій дорозі,
Є сонцем вдень і Ангелом вночі..
Молитва це розрада у тривозі,
Бальзам цілющий зраненій душі...

Солодкі сни до ранку діти бачать,
А хтось очей в цю ніч і не зімкнув...
Знов мама не одна в молитві плаче,
Щоб Бог з дітьми постійно поруч був ...

Ми перейдемо у житті крізь битви,
Ми вирвемось до світла із пітьми...
Допоки не стихають ще молитви,
Допоки наші моляться мами...
@poesiaGod

Любов матері

Одна юна мама викликом долі,
Сина родила прямо на полі.
Ледве дійшовши і там,на мості,
Ніхто їй на зустріч не йшов по путі.

Не було нікого на поміч позвати,
Інтуїтивно нещасна ця мати
В самої себе пологи приймала,
В пишні спідниці дитя пеленала,
Теплом всім своїм до грудей притискала!

Кофту останню з себе вона знявши,
Сина накрила,міцно обнявши.
Обійми розняти оті не змогло,
Зранку подружжя,що мертву знайшло,
Маму і поруч синочок малий.

І саме дивне,що він був живий.
Там вони маму похоронили,
А того хлопчика усиновили.
Про це нікому вони не сказали,
Що вдома нерідну дитину плекали.

Цю новину́ сам квартал розказав:
«Ось і бездітним Бог сина послав!».
Хлопчик щасливим у них підростав,
Волю любив,часто в полі гуляв.
Тільки гуляти куди б не ходив,
Мостик старий його часто манив.

Довго сидів він тут,рибу ловив,
Річка заросла була, невеличка,
Але йому тут так добре було.
З церкви йдучи́,мчав на поле зелене,
Ніби те місце є благословенне.

Тут він Богу молився і тихо співав,
Квітки до могилки якоїсь він клав,
Де«Жила і любила»там надпис стояв.
Коли він дорослим і мужнім вже став,
То батько у поле з собою позвав:

«Я повинен тобі таємницю відкрити,
Щоб свою старість спокійно прожити.
Вже мати тобі це не зможе сказати,
Та я–є не батько,вона–є не мати».

Повів до могили,що біля мосту
І розповів всю історію ту:
«Двадцять років назад теж так само було
І холодно сильно,все снігом мело.

Ми на візку мимо тут проїжджали,
Біля моста і картину застали:
Бачимо жінку, мертва лежала,
Біля грудей свого сина тримала.
Його ми забрали,а її у ту мить,
Похоронили, ось горбик стоїть,
Тут твоя мама рідна лежить.

Цю таємницю від всіх заховали,
Бо нас бездітними сину вважали.
Тому врятувати Господь Один зміг,
В материнських обіймах тебе Він зберіг.

Нас Він послав,щоб спасти в тім числі
І від холодної взяти землі.
Ми з плачем обійми оті роз'єднали,
Мамині руки тебе обіймали,
Вустами своїми тебе зігрівали.

Життя не жаліючи навіть своє,
Вона зігрівала тіло твоє.
Вся без одежі,стікаючи кров'ю,
Вона,як могла,тебе гріла любов'ю.
Це мами твоєї є синку могила,
Де надпис стоїть«Жила і любила».

Покоїться рідна тут мати твоя,
Постій,поклонись і додому йду я!».
Над полем крутилась зимова імла,
Та крик враз роздався:«Мене ти спасла,
Кохана,хороша ти мамо моя!

О,що рідна,люба віддам за це я?
Тобі було холодно,ти замерзала,
Все знявши з себе,мене рятувала.
Цей жертвенний подвиг повік буде жити,
Тебе неможливо ніяк оживити!

Зробити нічого хоч вже не зумію,
Та могилу твою я зігрію, зігрію!»...
А поруч прохожий свій погляд підняв,
На хлопця,що одіж з себе свою зняв.
І горбик отой обіймав і ридав,
Маму собою,як міг,зігрівав!

О,діти!, скоріше, скоріше спішіть
І маму сильніше свою обійміть!
Допоки вона ще жива,вас чекає,
Зігрійте її,як вона зігріває!
Поможе у всім,впасти духом не дасть,
Все краще для вас,своїм дітям віддасть.
Якщо й час настане тяжко́ї біди,
То мама на захист прийде і туди!

Автор–Ольга Руді;
Переклад Ангеліни Ющук

Мамі
Мама!О,яке святе це слово!
І у сні і в наяву воно є з нами.
І усюди воно повне є любові,
Серце материнське,серце мами.

Мамо!Хто любов твою не знає?
Яка вона чиста і свята!
Потішає в горі, зігріває,
Ніжна материнська теплота.

Мамо!Від колиски до могили,
Так незмінно,сильно любиш ти.
Хай слабіють і хай в'януть сили,
Твоє серце— світло доброти.

Мамо!Ти за дітей часто страждала
І скільки сліз гарячих пролила!
Через любов і ласку, що нам являла,
Ти за дітей життя би віддала!

Скільки повчання діткам ти давала,
Таким маленьким крихіткам своїм?!
З ними на коліна поруч ти ставала
І молитися допомагала їм.

Всякий раз ти в час вечірній ненько,
Забувши геть про втому і спокій,
Поправляла ліжечка рівне́нько
І пести́ла в простоті своїй.

Колискові тихо їм співала,
Щоб солодко спали малюки.
Ради них, себе ти забувала,
О, як слухали їх залюбки́!

Безтурботно, тихо і спокійно,
Засинали ми під пісеньку твою.
Ти співала так красиво, струнко й мрійно,
Як співають ангели в раю!

Ти нас вчила всіх, остерігатись,
Коли друзів вибираємо собі.
Шляхів може багато зустрічатись,
Згубних і обманутих в житті:

«В цьому світі дітки бережіться,
Ворога,що душі обкрадає.
Довірятись Богу ви навчіться,
Від гріха лиш Він нас віддаляє».

Мамо!Хто нам кращу путь підкаже?
Нема такого друга на землі!
Тільки ти всю правду нам розкажеш
Й підтримаєш в нещасті і в біді!

Та нажаль, багато зустрічаєм,
Дітей,що серце мами не хвилює,
Хто любов твою не поважає
І матір свою, зовсім не цінує.

А Христос, в останні ті хвилини,
Коли на хресті Розп'ятий був.
Страждаючи за наші там провини,
Про матір в тяжку мить ту не забув.

Бачив Він душі її страждання
і з любов'ю на неї споглядав,
Доручив матір Він Свою Івану:
«Це твоя мати»— учневі сказав.
""""""""""""""""""""""""""
О люби мій друже,свою маму!
Не засмучуй її,а бережи.
І поки ще вона живе з тобою,
То це є щастя і ним ти дорожи.

Життя буває грізним,як те море,
Для мами скоро може, проб''є останній час...
І тоді пожнеш подвійне горе
І заплачеш гірко... гірко... ще й не раз.

Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

Скажи, ти теж втомивсь від горя на планеті?
Ти теж колись розчарувавсь в житті?
Бо тут залишились лиш рани, кулемети,
Повітря розсікає кулі свист.

Скажи, що теж втомивсь шукати правду,
Втомився шліфувати всі кути.
Планета вкотрий раз стікає кров'ю,
І ми втомилися накладувати шви...

Скажи, що вже мовчать не можеш,
І говорити сили теж нема.
Я відчуваю твій прозорий погляд,
Він мужньо дивиться в майбутності туман.

Скажи, що ти звертаєш в небо очі,
Що там знаходиш порятунок від біди.
Ти ж молишся Йому у тіні ночі,
Отримуєш і силу, й мудрість в боротьбі?

І хочу чути: " Так, я попри все живу душею,
Хоч і вмираю кожен постріл, знов і знов.
Мій Бог дає мені наснагу і надію,
У Ньому джерело життя знайшов."

Гурик Тетяна

"Дозволь піти до Тебе по воді"...
Я ледве чутно повторюю в молитві.
Не бачу хвиль, що рвуться до душі...
Щоб збити мене в цій нерівній битві...

Скажи лиш слово....й я до Тебе йду.
І всім вітрам мене не зупинити.
Та, знаєш, Боже, я слабка...впаду...
Я ще не вмію так як Ти любити.

Я подивлюсь на тісноту обставин,
І страх огорне все моє єство.
Прости, Господь, що віри вже нестало.
Прости, що я тону як і Петро.

І темрява вступила до душі,
І морок огорнув...не бачу світу.
"Прости, прости, Отець, прошу мені"...
Я лиш повторюю одну і ту ж молитву.

Й може для інших зараз не штормить.
Може комусь сміється зараз сонце.
А я...а я ще досі тут...болить...
Допоможи...бо як не Ти, то хто ще?

Хто ще, мене так знає як Творець?
Мені не дослідити мого серця.
Прийди в цю мить як люблячий Отець.
Ще трохи і вся віра обірветься.

Ти тихо йдеш до мене по воді.
І вже й маленькими здаються мені хвилі.
І хай там що стається ще в житі...
Скажу випробуванням твердо "Вірю".

Енн

Не бійтесь старості

Не бійтесь старості і не лякайтесь,
Від неї ви не ждіть туманних днів.
Трудитись Богу з юних літ старайтесь,
Щоб всюди Він до вас благоволив!

Не проявляйте Богу нетерпіння,
Ні нарікання, стогону,ниття.
Та з кожним днем несіть Йому хваління,
Щоб підтягатись в Небо, в майбуття!

Сил для труда своїх ви не жалійте
І геть гоніть думок похмурих рій.
Щоб старість була добра–плоди сійте,
Щоб потім ви раділи в порі цій!

Хай з кожним днем слабіють зір і сили,
Хай навіть буде і слабка хода.
Будьте ж ви вірні Богу до могили
І душа буде вічна молода!

Хай навіть світ цей постає жорстокий,
Що хоче серцю рани нанести.
Та наш Отець і в старості глибокій,
Буде леліяти,носити, берегти.

І щоб із Богом бути в безкінечності,
В просторах вічних, в славних Небесах,
Живіть ви так, щоб навіть тінь безпечності,
Не закривала Божі чудеса!

Чи старість добру хочете ви мати?
Усіх любіть без міри, без кінця.
Почніть із молоду сил прикладати,
Щоб не збідніли в старості серця

І усе з подякою приймаючи,
Гоніть геть гнів,злобу‌ і лінь і страх.
Щоб старість, коли труд ви починаючи,
Вас не застала в молодих літах! Амінь

Автор–невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук

Не бійтесь старості

Не бійтесь старості і не лякайтесь,
Від неї ви не ждіть туманних днів.
Трудитись Богу з юних літ старайтесь,
Щоб всюди Він до вас благоволив!

Не проявляйте Богу нетерпіння,
Ні нарікання, стогону,ниття.
Та з кожним днем несіть Йому хваління,
Щоб підтягатись в Небо, в майбуття!

Сил для труда своїх ви не жалійте
І геть гоніть думок похмурих рій.
Щоб старець була добра–плоди сійте,
Щоб потім ви раділи в порі цій!

Хай з кожним днем слабіють зір і сили,
Хай навіть буде і слабка хода.
Будьте ж ви вірні Богу до могили
І душа буде вічна молода!

Хай навіть світ цей постає жорстокий,
Що хоче серцю рани нанести.
Та наш Отець і в старості глибокій,
Буде леліяти,носити, берегти.

І щоб із Богом бути в безкінечності,
В просторах вічних, в славних Небесах,
Живіть ви так, щоб навіть тінь безпечності,
Не закривала Божі чудеса!

Чи старість добру хочете ви мати?
Усіх любіть без міри, без кінця.
Почніть із молоду сил прикладати,
Щоб не збідніли в старості серця

І усе з подякою приймаючи,
Гоніть геть гнів,злобу́ і лінь і страх.
Щоб старість, коли труд ви починаючи,
Вас не застала в молодих літах! Амінь

Автор–невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук

Мій спокій

1. Ти моє щастя, Ти спокій мій,
Коли буває важко є.
До Те́бе я направлю зір свій,
Прошу,зціли серце моє!

Приспів:І мою душу Ти сповняєш,
Своє тепло даруєш Ти.
Мене любов'ю огортаєш,
Мені з Тобою легко йти.

2. Коли я в сумніви впадаю
І шлях далекий ще лежить.
Дай мені втіху Ти,прохаю,
Оберігай у кожну мить.

3. Коли не раз в битві заплачу,
Знаю,Ти Руку подаси.
Тоді ясніше я побачу,
Любов Небесної краси.

Ти навчав мене сильною бути.
Не здаватись серед бурь попри все.
Ти втішав мене, вчив Твій голос чути.
Завжди чекаєш в молитві мене.

Ти був зі мною, коли страшно.
Коли розчаровувалася в людях я.
Приходив до мене завжди вчасно.
Щоб зрозуміла, що в світі цім я не сама.

Ти лікував мої болючі рани,
Ти дав мені відчуть Твоє тепло.
Ти потішав мене старанно.
Такого Бога як Ти більш нема і не було.

Ти чув мої молитви...
І завжди відповідь на них давав.
І сльозу мою Ти кожну витер.
Ти бачив повноту моїх переживань.

Ти завжди був зі мною,
Коли буря й сильний ураган.
Але ти вів мене Своєю рукою.
Руку мою від Своєї не випускав.

Я відчувала як Твоя долоня
Доторкалась ніжно моїх рук.
Любов твоя навіки вчора і сьогодні.
І Даєш мені відчути, що ти зі мною тут.

Ти любив мене і любиш палко.
А я любов Твою не можу пояснить.
Хоч не роблю я те, що хочеш часом.
Та любов твоя не зникає до мене ні на мить.

Ти ніколи мене не лишаєш.
Напевно, тому, що дуже полюбив мене.
Ти завжди так за мене дбаєш.
У біді Ти не забув мене ніколи і ніде.

Ти так говориш ніжно в серце.
Твій голос розвіває всі вітри.
І до цього часу я знаю твердо-
Ти зі мною є по всі віки.

І хоч очами я Тебе не бачу,
Та серцем відчуваю, що Ти поруч є
Гріхи мої усі пробачиш.
І візьмеш в обійми Ти дитя Своє.

А я, мій Тату триматимусь Тебе.
І вірю, збережеш у день лихий.
Сказати можу завжди і тепер.
Такого як Ти, мій Бог, немає й не буде ніде.

Автор: Ксенія Каплаух

Двоє царів

Не про те вам кажу, щоб безпечні ми бу́ли,
Ви надійтесь на Бога! Ось про що говорю!
Просто повість згадалась, що в вічність минула,
Як один цар промовив вбивці - царю:

Ти наповнив долини своїми конями
І військами горби ти прослав, як піском.
Оточи́в мій народ і смієшся над нами,
Бо тому що народ мій не великий числом.

У військових знаряддях твої перемоги
І тремтіння взяло нас, як сюди ви зайшли.
Але нас поразити не матимеш змоги,
Бо не проти людей ви, проти Бога пішли.

А у нас - наш Господь, ми Його не лишили,
До Його ми тягне́мось єством всім своїм.
І ми служим Йому, наші старці служили
І надію тримаємо тільки у Нім!

Якщо Він-наш Господь, як Його поміж нами,
Не прославить і як Йому не служить?
І хліби́ пропозицій лягають рядами
І молитви, на пальцях яких не злічить!

Його заповідь нам всім у серце запала,
Його шлях є чудовий завжди і тому,
Ми служити не будем астартам,ваалам
І служити хамосам.Але тільки Йому!...

І сьогодні, в наш день, із джерел усіх різних,
Про майбутню біду говорити почнуть,
Про можливу війну, згубну виразку грізну
І стихій, що неспокій в місцевість несуть.

Досягає нечутних раніше масштабів,
Тероризм, що гуляє по різним місцям.
І повзуть де-не-де,наче чорні ті жаби,
Сотні різних хвороб, невідомих ще нам...

Навіть можуть у сильних колінах здригнутись
І сміливі вже сплять з пістолетом в руках.
І вже їм не до сну, бо бояться проснутись
І почути новини, від яких бере страх.

А у нас - наш Господь,
ми Його не лишили,
До Його ми тягне́мось єством всім своїм. І ми служим Йому наші старці служили
І надію тримаємо тільки у Нім!

Якщо Він-наш Господь, як Його поміж нами,
Не прославить і як Йому не служить?
І хліби́ пропозицій лягають рядами
І молитви,на пальцях яких не злічить!

І той камінь, як свідок,стоїть біля гробу,
Підійди і поглянь-там лише пустота.
Наш Спаситель живе і давай ти попробуй,
Підніматись з спасенним народом Христа!

Його заповідь нам всім у серце запала,
Його шлях є чудовий завжди і тому,
Ми служити не будем астартам,ваалам
І служити хамосам. Але тільки Йому!Амінь

Автор:Леонід Писарчук;
Переклад Ангеліни Ющук

Ти вчив мене ходити по воді,
А я завжди дивилася на хвилі.
Себе сама бажала зберегти,
А Ти хотів щоб я жила по вірі.

І хвилі відчаю,страху і безнадій
Мене не раз хотіли потопити...
Та Ти спішив змінити хід подій
Продовжував мене й тоді любити.

Ти вів мене так часто крізь вогонь.
Ні,не для того щоби спопелити!
А щоб відчула там тепло долонь
І щоб по вірі далі могла жити.

Життя по вірі...це нелегкий шлях..
Це дні і ночі у сльозах,в молитві.
Це твердо знати,що на небесах
Є Батько,він підтримає у битві...

О скільки їх було,смертельних битв!
Коли не мала більш надії жити...
Та в них пізнала всю красу молитв
І вчилась з Татом просто говорити...

Життя по вірі вище всіх тривог.
Це впевненість у тому,що не бачиш.
Це завжди тісний з Богом діалог
Навіть коли ночами гірко плачеш...

Не сильна я...Ти знаєш це Господь!
Так часто падаю,боюсь і плачу.
Та дякую,що любиш і ведеш
Що я для Тебе так багато значу!

Щаслива бути донькою Царя!
З Тобою я пройду крізь буревії.
Тримай мене за руку як дитя
І проведи вузьким шляхом по вірі...

Дзюба Олена

У тривогах земних і втратах ,
Зізнаюся Тобі , мій Боже ,
Зрозуміти я все не здатна ,
Осягнути всіх дій не можу.

Що без Тебе дрібний мій розум?
Де є відповідь на питання?
І не сохнуть гарячі сльози ,
І чомусь Небеса в мовчанні...

Всі потрібні слова скінчились,
Щоб кожне "чому " пояснити...
Невідоме таким й лишилось...
Боже, Боже.. як далі жити ?

Шлях земний мій неначе в Йова ,
І здавалось: Тебе я знаю,
Розумію.... ще не готова ,
Від мовчання Твого страждаю...

Я чекала долин з квітками ,
Замість них лиш пісок й пустеля...
Вірю серцем своїм й думками,
Що молитви - не лиш до стелі...

Хоч і страшно мені буває
Пізнавати Тебе , Ісусе
Досконало Тебе не знаю...
А розлуки й на мить боюся...

Не такий Ти , щоб злого бажати,
Не такий Ти, щоб просто бити...
Ти такий, щоб мене тримати ,
Ти такий, щоб мене любити ...

Ти зі мною, коли я плачу ,
Ти зі мною, як страх лягає...
Наперед мою долю бачиш ,
Про одне лиш Тебе благаю :

Дай мені у земних стражданнях,
Прославляти Тебе, мій Боже,
Довіряти Тобі всі питання ,
Бо лиш Ти пояснити все можеш.

Коли кроки Твої я чую
Буря в серці тоді стихає ...
Більше вітер в лице не дує ,
Із душі страх кудись зникає.

Бо приходиш лише з любов’ю,
Не знаходжу я в ній обману ...
Ти зціляєш Святою Кров'ю
Всередині найглибші рани ...

Ти Один є моя Надія
Ти та скеля , яка спасає
Ти Один , в Кому я радію
Бога іншого я не маю .

Коли обіймаєш мене Ти міцно ,
Розумію і знов запевняюсь:
Ти усе , що мені потрібно,
Ти усе , що в житті я маю ...

Мартинюк Наталя

@virsh_online

Страждання Христа

«Мій Отче,Я Готовий, хоч болить,
Готовий тут за них все протерпіти.
І зараз ось,молю в Тебе в цю мить,
Прости їм, бо не можуть зрозуміти!

Вони не знають, чинять що і з Ким,
Диявол їх сюди загнав обманом.
Жорстокість їхню Я пробачив їм,
Це треба Батьку так за нашим планом».

І сльози ллються з кров'ю пополам:
–«Ні, не образа! Я люблю їх Отче!
Вони нещасні! Ти це бачиш Сам,
Гріх,мов черв'як, серця їх то́чить!

Наділи ось на голову вінець,
Той, який в руки їхні вклала сила.
Та, що постала проти Тебе Творець,
Де поспіхом за нею йде могила.

В очах темніє від ударів їх,
Шипи встромили вже Мені у скроні.
Як боляче! Як боляче за них,
Що в агресивному вони полоні!».

О воїни! На що ви ризикнули?
За що так Бра́нця мучите Цього́?
Ви теж у своїй злості потонули,
Чому так поступили? Для кого́?

А ви, злобою сповнені своєю,
Як можете «На хрест Його!»кричати?
За що ви так з Людиною Цією?
Готові кров Його на дітях взяти!

«Здавалось, що терпіти сил нема,
Та Я терплю, зусилля прикладаю.
Мій Отче! Тут за них Я недарма,
На цім хресті,весь біль їхній прощаю.

Ось накінець Голгофа.Всі прийшли,
На хрест лягаю...і удар, удар!
Прибитий Я!Ось хрест Мій піднесли,
Як боляче! В кожній клітині жар!

О люд! Кричати скільки будеш ти?
–«Зійди з хреста!–зухвало промовляють.
Прошу Тебе мій Батьку, їм прости,
Бо вони чинять те, чого не знають!

Ілі,Ілі!О ламма савахтані!
Мене мій Боже Ти чому покинув?»
Саме в хвилини ці передостанні,
До Неба голос болісний полинув.

Римський вояк оцет Йому подав,
–«Ні, не потрібно, Я чашу іншу п'ю.
Для вас Отець цю чашу готував,
За вас страждаю,бо сильно так люблю!».

Останній крик.І духа Він віддав,
Зверху донизу вмить завіса рветься.
Земля тряслась і страх всіх обійняв,
Гроби відкрились, дивина стається:

Тіла колись померлих всіх святих,
Воскресли і з'явились багатьом.
Про це розказано в словах простих,
У Книзі,що є Вічним Джерелом.

Ісуса поховали.Та Він встав,
Із мертвих, для всіх вірних оправдання.
І чим би нас лукавий не лякав,
Цей вірш священний зве до покаяння.

Нехай душа повірить грішна та
І прийме благу звістку про спасіння.
Про страшну смерть Спасителяь Христа
Й про переможне чудо воскресіння! Амінь

Автор–Людмила Шульговська;
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online